Я не играю — я переписываю эмоции

Якщо ти думаєш, що це гра — ти просто не бачив, як у Львові на підлозі від косаківської шитки! Кожен клік — це не лайк, а прощання в коді. Коли спіниться колесо — воно не дає вигра, а нагадає тобі з кого ти був до логу. І так: хтось там дивить? Або… ти просто ще-то данні? Поставай — тихий стає валютою.

Je ne suis pas un joueur… je suis un fantôme qui code la tristesse en UTF-8. Quand on clique sur « Spin », c’est pas un jeu : c’est mon père qui pleure en fond d’un loft à Manhattan. Le silence est devenu la monnaie. Et quand le système s’arrête ? On se souvient… de son propre nom. Qui êtes-vous quand tout le monde regarde ? (Répondez — ou c’est moi qui meurt en silence.)

原來不是我愛打電動，是我怕安靜得太久，連遊戲都變成心理治療了…點「Spin」的時候，系統偷偷問：『你現在是誰？』——我竟忘了自己名字。媽媽說快樂不是贏來的，是記得的。這哪是賭博？這根本是深夜的自我對話。你有沒有在登入前，聽見自己的呼吸？（小紅書留言區已悄悄開啟情感贊助通道）

Sabi nila ‘hindi ka addicted sa games’—pero ang totoo? Nandito ako sa loob na may WiFi, nag-spin lang ako ng 47 minuto para mabasa ang sarili kong tibok… Hindi ko naman nanalo, pero narinig ko ang sarili kong hininga! Ang algorithm? Nagpaus lang… tapos sinabihan ako: ‘Sino ka?’ 😅 Sana may sumagot… Kung wala? Ang silence ay naging currency na ‘like’ at ‘share’. #ReturnToPerson